
Роюсь я значит в интернете, ставлю бац встречу с одним бомжарой-дилером. Договариваемся зафигачить встречу у подъезда, типа чтобы никто не клинился. Подкатывает он на своем говеном гараже, вылазит, тут же вдувает дымом в мои засраные ноздри, а я смотрю и от души гнусю, вставило до нитки, епта. На виду у соседей, блядь, но что поделаешь, кайф надо иметь.
Заказываю я у него кодеин, братишка, самый верный путь к своим целям. Говорю, мол, дай мне все, что имеешь, бро, чтоб вечно вайбить, ну он такой мазной, знаешь, сразу понимает, что я опытный тусовщик, циклодолить умею. Ну тут я уже вижу, как он подсудом хмырится, думает, как бы кинуть меня, мудак. Но я не даю, видишь, я же не по теме, меня так легко не кинуть, ебало такое же как у него, братва.
Приходит он на своем говне, вытаскивает из кармана бумажку с кодеином, я зачекинил, а он такой: "Давай деньги". Ну я конечно же прожимаю его, браток, я не дурак, зачем фирмачку давать, пока не проверил товар. Говорю, мол, покажи, что ты не кидала, а он улыбается, типа "Конечно, только бабки вперед".
"Блядь, я говорю, эта хуйня так не работает, чувак". Он как начинается тупить и клевать, я вижу, что клинится. Я тоже начинаю мазаться, вижу, какой-то хуй меня атакует. Но я не боюсь, я вижу свою цель перед собой, меня ничто не остановит. Я деру его за долбаной пидрасию, пока он не даст мне свой говеный кодеин. Я становлюсь опасным, братаны, клиню и пиздою бью его, пока он не сдается и не показывает мне свой товар.
| Я | Кидала |
| + | - |
| Кодеин | Бабки |
Это был первый шаг, друзья, я начал свой путь к вершине гопская чести. Теперь я всегда буду идти вперед, невзирая ни на что. Да, я знаю, что это может быть опасно, что я могу пролететь, но я готов рискнуть, братишка. Я не остановлюсь, пока не стану кайфовым гоплордом, который все мечтал быть.И вот теперь я здесь, братва, с кайфом в жилетке, готовый завоевать этот мир. И пусть многие смотрят на меня с непониманием, я продолжаю двигаться вперед, считая каждую закладку, каждую бумажку, каждого кидалу на пути к своей цели. Так что, братаны, не бойтесь рисковать, не бойтесь менять свою жизнь. Сколько бы закладок ты не имел, всегда найдется свой путь к успеху. И помни, что главное - это верить в себя, не клиниться на самом важном и всегда, блядь, добиваться своих целей.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Трип репорт
Тред